CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
2 Цар. 7
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

2-а царiв

Розділ 7

1 І сказав Єлисей: „Послухайте слово Господнє: Так сказав Господь: Цього ча́су взавтра буде се́я пшеничної муки — за ше́кля, і дві сеї ячме́ню — за шекля в брамі Самарії“.

2 І відповів Божому чоловікові вельможа царя, що він на його руку спирався, і сказав: „Якби Господь поробив отво́ри в небі, чи сталася б ця річ?“ А той відказав: „Ось ти побачиш своїми очи́ма, — та їсти звідти не бу́деш“.

3 І були при вході до брами чотири прокаже́ні чоловіки. І сказали вони один до о́дного: „Чого ми сидимо́ тут, аж поки не помремо́?

4 Якщо ми скажемо: Увійді́мо до міста, а в місті голод, то помремо́ там; а якщо сиді́тимемо тут, то теж помремо́. Отож, ходіть, і перейді́мо до сирійського табо́ру, — якщо там позоставлять нас при житті, бу́демо жити, а якщо заб'ють нас, то помремо́“.

5 І встали вони на́двечір, щоб іти до сирійського табо́ру. І прибули́ вони до кра́ю сирійського табо́ру, аж ось — нема там ніко́го!

6 Бо Господь учинив, що сирійський та́бір почув стуко́тняву колесни́ць і їржа́ння ко́ней, та га́лас великого ві́йська. І сказали вони один до о́дного: „Ось Ізраїлів цар найняв на нас хіттейських царів та царів єгипетських, щоб пішли на нас!“

7 І встали вони, і повтікали надвечір, і полишили свої намети, й осли свої, і та́бір, як він був, та й повтікали, спасаючи життя своє!

8 І прийшли ті прокаже́ні аж до краю табо́ру, і ввійшли до одно́го намету, — і їли й пили, і повино́сили звідти срібло й золото та вбрання́, і пішли й захова́ли. І вони зно́ву ввійшли до іншого намету, і повино́сили звідти, і пішли та й схова́ли.

9 І сказали вони один до о́дного: „Неслушно ми ро́бимо. Цей день — він день доброї звістки, а ми мовчимо́. Як ми бу́демо чекати аж до ранішнього сві́тла, то впаде́ на нас провина. А тепер ході́мо, і ввійді́мо й донесі́мо царевому дому!“

10 І прийшли вони, і покликали міськи́х воротарі́в, та й доне́сли їм, говорячи: „Увійшли ми до сирійського табо́ру, а там нема ані люди́ни, ані лю́дського голосу, а тільки поприв'я́зувані коні та поприв'язувані осли, та намети, як вони були!“

11 І воротарі́ покликали, і доне́сли про це до самого царсько́го дому.

12 І встав цар уночі й сказав своїм слу́гам: „Розкажу́ я вам, що́ нам зробили сирійці. Вони знають, що ми голодні, і повихо́дили з табо́ру, щоб схова́тися на полі, говорячи: „Коли ті повихо́дять із міста, то ми схо́пимо їх живих, та й уві́йдемо до міста!“

13 І відповів один із його слуг і сказав: „Нехай ві́зьмуть п'я́теро позосталих ко́ней, що лишилися в ньому, у місті. Ось вони, — (із усього війська Ізраїлевого тільки й лишилися, із усього війська Ізраїля, що згинуло), — і пошле́мо, і побачимо“.

14 І взяли́ вони дві колесни́ці з кі́ньми, і цар послав їх услід за сирійським табо́ром, говорячи: „Ідіть і подивіться“.

15 І пішли вони за ними аж до Йорда́ну, аж ось уся дорога повна вбрання́ та рече́й, що поки́дали сирійці, як поспішали! І верну́лися ці посли, і доне́сли цареві.

16 І вийшов наро́д, і розграбува́ли сирійський та́бір. І ко́штувала се́я пшеничної муки по шеклю, і дві сеї ячме́ню по шеклю за словом Господнім!

17 І цар призна́чив того вельможу, що на його руку він опирався, доглядати над брамою. Та затопта́в його наро́д у брамі, і він помер, як казав був Божий чоловік, який говорив, коли прихо́див до нього цар.

18 І сталося, коли Божий чоловік говорив до царя, кажучи: „Дві сеї ячменю по шеклю, і сея пшеничної муки́ по шеклю буде того ча́су взавтра в брамі Самарії,

19 то цей вельможа відповів Божому чоловікові й сказав: „Якби Господь поробив отво́ри в небі, чи сталася б ця річ?“ А той відказав: „Ось ти побачиш своїми очи́ма, — та їсти звідти не бу́деш“.

20 І сталося йому так, і затоптав його наро́д у брамі, і він помер.

Das zweite Buch der Könige

Kapitel 7

1 Elisa477 aber sprach559: Höret des HErrn3068 Wort1697! So spricht559 der HErr3068: Morgen4279 um diese Zeit6256 wird ein Scheffel5429 Semmelmehl5560 einen Sekel gelten und zween Scheffel5429 Gerste8184 einen Sekel unter dem Tor8179 zu8085 Samaria8111.

2 Da antwortete6030 der Ritter7991, auf welches Hand3027 sich8172 der König4428 lehnte, dem Mann376 Gottes430 und sprach559: Und wenn der HErr3068 Fenster699 am Himmel8064 machte6213, wie könnte solches1697 geschehen? Er sprach559: Siehe da, mit deinen Augen5869 wirst du es sehen7200 und nicht davon essen398.

3 Und es waren vier702 aussätzige6879 Männer an der Tür6607 vor dem Tor8179; und einer376 sprach559 zum andern7453: Was wollen wir582 hie bleiben, bis wir3427 sterben4191?

4 Wenn wir3427 gleich gedächten, in die Stadt5892 zu4191 kommen, so ist935 Teurung in der Stadt5892, und müßten doch daselbst sterben4191; bleiben wir2421 aber hie, so müssen wir auch sterben4191. So laßt uns nun hingehen3212 und zu dem Heer4264 der Syrer758 fallen5307. Lassen2421 sie559 uns leben, so leben wir; töten4191 sie uns, so sind wir tot.

5 Und machten sich in der Frühe5399 auf6965, daß sie zum Heer4264 der Syrer758 kämen. Und da sie vorne an den Ort7097 des Heers kamen935, siehe, da war935 niemand376.

6 Denn der HErr136 hatte935 die Syrer4264 lassen hören ein Geschrei6963 von Rossen5483, Wagen7393 und6963 großer1419 Heerkraft, daß sie251 untereinander376 sprachen559: Siehe, der König4428 Israels3478 hat8085 wider uns gedinget die Könige4428 der Hethiter2850 und6963 die Könige4428 der Ägypter4714, daß sie über uns kommen sollen.

7 Und machten sich auf6965 und flohen5127 in der Frühe5399; und ließen5800 ihre Hütten168, Rosse5483 und Esel2543 im Lager4264, wie es stund, und flohen5127 mit ihrem Leben5315 davon.

8 Als nun die Aussätzigen6879 an5375 den Ort7097 des Lagers4264 kamen, gingen935 sie2934 in der Hütten168 eine259, aßen398 und tranken8354 und nahmen5375 Silber3701, Gold2091 und Kleider899 und gingen935 hin3212 und verbargen2934 es; und kamen wieder7725 und gingen3212 in eine andere312 Hütte168 und nahmen draus und gingen935 hin und verbargen es.

9 Aber einer sprach559 zum andern7453: Laßt uns nicht also tun6213! Dieser Tag3117 ist935 ein376 Tag3117 guter Botschaft1309. Wo wir das verschweigen2814 und harren2442, bis daß licht216 Morgen1242 wird4672, wird unsere Missetat5771 funden werden; so laßt uns nun hingehen3212, daß wir kommen und ansagen5046 dem Hause1004 des Königs4428.

10 Und6963 da sie kamen935, riefen7121 sie am Tor7778 der Stadt5892 und sagten es ihnen an5046 und sprachen559: Wir sind zum Lager4264 der Syrer758 kommen, und siehe, es ist935 niemand376 da, noch keine Menschenstimme120, sondern Rosse5483 und Esel2543 angebunden631 und die Hütten168, wie sie stehen.

11 Da rief7121 man den Torhütern7778, daß sie5046 es drinnen6441 ansagten im Hause1004 des Königs4428.

12 Und der König4428 stand auf6965 in der Nacht3915 und sprach559 zu6213 seinen Knechten5650: Laßt euch2247 sagen559, wie die Syrer758 mit uns umgehen. Sie5046 wissen3045, daß wir Hunger7457 leiden, und sind8610 aus3318 dem Lager4264 gegangen, daß sie sich im Felde7704 verkröchen, und denken: Wenn sie aus der Stadt5892 gehen935, wollen wir sie lebendig2416 greifen und in die Stadt5892 kommen3318.

13 Da antwortete6030 seiner Knechte5650 einer259 und3478 sprach559: Man nehme die fünf2568 übrigen7604 Rosse5483, die noch drinnen sind7604 überblieben (siehe7200, die sind7604 drinnen überblieben von aller Menge1995 in Israel3478, welche alle dahin ist3947), die laßt uns senden7971 und8552 besehen.

14 Da nahmen3947 sie8147 zween Wagen7393 mit Rossen5483; und der König4428 sandte7971 sie dem Lager4264 der Syrer758 nach310 und sprach559: Ziehet hin3212 und besehet!

15 Und da310 sie ihnen nachzogen bis an5046 den Jordan3383, siehe, da lag der Weg1870 voll4392 Kleider899 und Geräte3627, welche die Syrer758 von sich3212 geworfen7993 hatten, da sie eileten. Und da die Boten4397 wiederkamen und sagten7725 es dem Könige4428 an,

16 ging3318 das Volk5971 hinaus und beraubte962 das Lager4264 der Syrer758. Und es galt ein Scheffel5429 Semmelmehl5560 einen Sekel und zween Scheffel5429 Gerste8184 auch einen Sekel nach dem Wort1697 des HErrn3068.

17 Aber der König4428 bestellete den Ritter7991, auf des Hand3027 er6485 sich8172 lehnte, unter das Tor8179. Und das Volk5971 zertrat7429 ihn im Tor8179, daß er starb4191, wie der Mann376 Gottes430 geredet hatte1696, da der König4428 zu ihm hinabkam3381.

18 Und geschah, wie der Mann376 Gottes430 dem Könige4428 sagte1696, da er sprach559: Morgen4279 um diese Zeit6256 werden zween Scheffel5429 Gerste8184 einen Sekel gelten und ein Scheffel5429 Semmelmehl5560 einen Sekel unter dem Tor8179 zu Samaria8111;

19 und der Ritter7991 antwortete6030 dem Mann376 Gottes430 und sprach559: Siehe, wenn der HErr3068 Fenster699 am Himmel8064 machte6213, wie möchte solches1697 geschehen? Er aber sprach559: Siehe, mit deinen Augen5869 wirst du es sehen7200 und nicht davon essen398.

20 Und es ging ihm eben also; denn das Volk5971 zertrat7429 ihn im Tor8179, daß er starb4191.

2-а царiв

Розділ 7

Das zweite Buch der Könige

Kapitel 7

1 І сказав Єлисей: „Послухайте слово Господнє: Так сказав Господь: Цього ча́су взавтра буде се́я пшеничної муки — за ше́кля, і дві сеї ячме́ню — за шекля в брамі Самарії“.

1 Elisa477 aber sprach559: Höret des HErrn3068 Wort1697! So spricht559 der HErr3068: Morgen4279 um diese Zeit6256 wird ein Scheffel5429 Semmelmehl5560 einen Sekel gelten und zween Scheffel5429 Gerste8184 einen Sekel unter dem Tor8179 zu8085 Samaria8111.

2 І відповів Божому чоловікові вельможа царя, що він на його руку спирався, і сказав: „Якби Господь поробив отво́ри в небі, чи сталася б ця річ?“ А той відказав: „Ось ти побачиш своїми очи́ма, — та їсти звідти не бу́деш“.

2 Da antwortete6030 der Ritter7991, auf welches Hand3027 sich8172 der König4428 lehnte, dem Mann376 Gottes430 und sprach559: Und wenn der HErr3068 Fenster699 am Himmel8064 machte6213, wie könnte solches1697 geschehen? Er sprach559: Siehe da, mit deinen Augen5869 wirst du es sehen7200 und nicht davon essen398.

3 І були при вході до брами чотири прокаже́ні чоловіки. І сказали вони один до о́дного: „Чого ми сидимо́ тут, аж поки не помремо́?

3 Und es waren vier702 aussätzige6879 Männer an der Tür6607 vor dem Tor8179; und einer376 sprach559 zum andern7453: Was wollen wir582 hie bleiben, bis wir3427 sterben4191?

4 Якщо ми скажемо: Увійді́мо до міста, а в місті голод, то помремо́ там; а якщо сиді́тимемо тут, то теж помремо́. Отож, ходіть, і перейді́мо до сирійського табо́ру, — якщо там позоставлять нас при житті, бу́демо жити, а якщо заб'ють нас, то помремо́“.

4 Wenn wir3427 gleich gedächten, in die Stadt5892 zu4191 kommen, so ist935 Teurung in der Stadt5892, und müßten doch daselbst sterben4191; bleiben wir2421 aber hie, so müssen wir auch sterben4191. So laßt uns nun hingehen3212 und zu dem Heer4264 der Syrer758 fallen5307. Lassen2421 sie559 uns leben, so leben wir; töten4191 sie uns, so sind wir tot.

5 І встали вони на́двечір, щоб іти до сирійського табо́ру. І прибули́ вони до кра́ю сирійського табо́ру, аж ось — нема там ніко́го!

5 Und machten sich in der Frühe5399 auf6965, daß sie zum Heer4264 der Syrer758 kämen. Und da sie vorne an den Ort7097 des Heers kamen935, siehe, da war935 niemand376.

6 Бо Господь учинив, що сирійський та́бір почув стуко́тняву колесни́ць і їржа́ння ко́ней, та га́лас великого ві́йська. І сказали вони один до о́дного: „Ось Ізраїлів цар найняв на нас хіттейських царів та царів єгипетських, щоб пішли на нас!“

6 Denn der HErr136 hatte935 die Syrer4264 lassen hören ein Geschrei6963 von Rossen5483, Wagen7393 und6963 großer1419 Heerkraft, daß sie251 untereinander376 sprachen559: Siehe, der König4428 Israels3478 hat8085 wider uns gedinget die Könige4428 der Hethiter2850 und6963 die Könige4428 der Ägypter4714, daß sie über uns kommen sollen.

7 І встали вони, і повтікали надвечір, і полишили свої намети, й осли свої, і та́бір, як він був, та й повтікали, спасаючи життя своє!

7 Und machten sich auf6965 und flohen5127 in der Frühe5399; und ließen5800 ihre Hütten168, Rosse5483 und Esel2543 im Lager4264, wie es stund, und flohen5127 mit ihrem Leben5315 davon.

8 І прийшли ті прокаже́ні аж до краю табо́ру, і ввійшли до одно́го намету, — і їли й пили, і повино́сили звідти срібло й золото та вбрання́, і пішли й захова́ли. І вони зно́ву ввійшли до іншого намету, і повино́сили звідти, і пішли та й схова́ли.

8 Als nun die Aussätzigen6879 an5375 den Ort7097 des Lagers4264 kamen, gingen935 sie2934 in der Hütten168 eine259, aßen398 und tranken8354 und nahmen5375 Silber3701, Gold2091 und Kleider899 und gingen935 hin3212 und verbargen2934 es; und kamen wieder7725 und gingen3212 in eine andere312 Hütte168 und nahmen draus und gingen935 hin und verbargen es.

9 І сказали вони один до о́дного: „Неслушно ми ро́бимо. Цей день — він день доброї звістки, а ми мовчимо́. Як ми бу́демо чекати аж до ранішнього сві́тла, то впаде́ на нас провина. А тепер ході́мо, і ввійді́мо й донесі́мо царевому дому!“

9 Aber einer sprach559 zum andern7453: Laßt uns nicht also tun6213! Dieser Tag3117 ist935 ein376 Tag3117 guter Botschaft1309. Wo wir das verschweigen2814 und harren2442, bis daß licht216 Morgen1242 wird4672, wird unsere Missetat5771 funden werden; so laßt uns nun hingehen3212, daß wir kommen und ansagen5046 dem Hause1004 des Königs4428.

10 І прийшли вони, і покликали міськи́х воротарі́в, та й доне́сли їм, говорячи: „Увійшли ми до сирійського табо́ру, а там нема ані люди́ни, ані лю́дського голосу, а тільки поприв'я́зувані коні та поприв'язувані осли, та намети, як вони були!“

10 Und6963 da sie kamen935, riefen7121 sie am Tor7778 der Stadt5892 und sagten es ihnen an5046 und sprachen559: Wir sind zum Lager4264 der Syrer758 kommen, und siehe, es ist935 niemand376 da, noch keine Menschenstimme120, sondern Rosse5483 und Esel2543 angebunden631 und die Hütten168, wie sie stehen.

11 І воротарі́ покликали, і доне́сли про це до самого царсько́го дому.

11 Da rief7121 man den Torhütern7778, daß sie5046 es drinnen6441 ansagten im Hause1004 des Königs4428.

12 І встав цар уночі й сказав своїм слу́гам: „Розкажу́ я вам, що́ нам зробили сирійці. Вони знають, що ми голодні, і повихо́дили з табо́ру, щоб схова́тися на полі, говорячи: „Коли ті повихо́дять із міста, то ми схо́пимо їх живих, та й уві́йдемо до міста!“

12 Und der König4428 stand auf6965 in der Nacht3915 und sprach559 zu6213 seinen Knechten5650: Laßt euch2247 sagen559, wie die Syrer758 mit uns umgehen. Sie5046 wissen3045, daß wir Hunger7457 leiden, und sind8610 aus3318 dem Lager4264 gegangen, daß sie sich im Felde7704 verkröchen, und denken: Wenn sie aus der Stadt5892 gehen935, wollen wir sie lebendig2416 greifen und in die Stadt5892 kommen3318.

13 І відповів один із його слуг і сказав: „Нехай ві́зьмуть п'я́теро позосталих ко́ней, що лишилися в ньому, у місті. Ось вони, — (із усього війська Ізраїлевого тільки й лишилися, із усього війська Ізраїля, що згинуло), — і пошле́мо, і побачимо“.

13 Da antwortete6030 seiner Knechte5650 einer259 und3478 sprach559: Man nehme die fünf2568 übrigen7604 Rosse5483, die noch drinnen sind7604 überblieben (siehe7200, die sind7604 drinnen überblieben von aller Menge1995 in Israel3478, welche alle dahin ist3947), die laßt uns senden7971 und8552 besehen.

14 І взяли́ вони дві колесни́ці з кі́ньми, і цар послав їх услід за сирійським табо́ром, говорячи: „Ідіть і подивіться“.

14 Da nahmen3947 sie8147 zween Wagen7393 mit Rossen5483; und der König4428 sandte7971 sie dem Lager4264 der Syrer758 nach310 und sprach559: Ziehet hin3212 und besehet!

15 І пішли вони за ними аж до Йорда́ну, аж ось уся дорога повна вбрання́ та рече́й, що поки́дали сирійці, як поспішали! І верну́лися ці посли, і доне́сли цареві.

15 Und da310 sie ihnen nachzogen bis an5046 den Jordan3383, siehe, da lag der Weg1870 voll4392 Kleider899 und Geräte3627, welche die Syrer758 von sich3212 geworfen7993 hatten, da sie eileten. Und da die Boten4397 wiederkamen und sagten7725 es dem Könige4428 an,

16 І вийшов наро́д, і розграбува́ли сирійський та́бір. І ко́штувала се́я пшеничної муки по шеклю, і дві сеї ячме́ню по шеклю за словом Господнім!

16 ging3318 das Volk5971 hinaus und beraubte962 das Lager4264 der Syrer758. Und es galt ein Scheffel5429 Semmelmehl5560 einen Sekel und zween Scheffel5429 Gerste8184 auch einen Sekel nach dem Wort1697 des HErrn3068.

17 І цар призна́чив того вельможу, що на його руку він опирався, доглядати над брамою. Та затопта́в його наро́д у брамі, і він помер, як казав був Божий чоловік, який говорив, коли прихо́див до нього цар.

17 Aber der König4428 bestellete den Ritter7991, auf des Hand3027 er6485 sich8172 lehnte, unter das Tor8179. Und das Volk5971 zertrat7429 ihn im Tor8179, daß er starb4191, wie der Mann376 Gottes430 geredet hatte1696, da der König4428 zu ihm hinabkam3381.

18 І сталося, коли Божий чоловік говорив до царя, кажучи: „Дві сеї ячменю по шеклю, і сея пшеничної муки́ по шеклю буде того ча́су взавтра в брамі Самарії,

18 Und geschah, wie der Mann376 Gottes430 dem Könige4428 sagte1696, da er sprach559: Morgen4279 um diese Zeit6256 werden zween Scheffel5429 Gerste8184 einen Sekel gelten und ein Scheffel5429 Semmelmehl5560 einen Sekel unter dem Tor8179 zu Samaria8111;

19 то цей вельможа відповів Божому чоловікові й сказав: „Якби Господь поробив отво́ри в небі, чи сталася б ця річ?“ А той відказав: „Ось ти побачиш своїми очи́ма, — та їсти звідти не бу́деш“.

19 und der Ritter7991 antwortete6030 dem Mann376 Gottes430 und sprach559: Siehe, wenn der HErr3068 Fenster699 am Himmel8064 machte6213, wie möchte solches1697 geschehen? Er aber sprach559: Siehe, mit deinen Augen5869 wirst du es sehen7200 und nicht davon essen398.

20 І сталося йому так, і затоптав його наро́д у брамі, і він помер.

20 Und es ging ihm eben also; denn das Volk5971 zertrat7429 ihn im Tor8179, daß er starb4191.

1.0x